Сьогодні

лютого 22, 2012 | Настя Грегура

Пробачити і знову полетіти,

Чого не зробиш, щоб душа жила.

Зламати силу двох магнітів,

Каміння знищити до тла…

Без жалю стерти своє серце,

Втопити мрії у собі

Те, що колись вважала сенсом,

Назавжди спалюю в вогні.

Відкрити двері у безодню,

Де все туманом поросло,

І жити праведним “сьогодні”

Усім довкола, лиш на зло.

 

***

Колискова

 

Коли ніч запалює зорі

Ніжним дотиком сірника

Ми, як діти стаєм, мимоволі,

Наче чари нас обвива.

Все, що може статись казкове,

Відбувається тільки вночі.

Я тобі розповім колискову,

Чи до тебе прийду увісні.

Буду сон твій я гріти до ранку,

Щоб ніхто не сполохав тебе.

Я для тебе лиш тільки коханка,

А для мене ти значиш усе…

***

Шмаття

 

Знову ніч і холод дикий.

Ти замерз та я не в змозі

Твої руки знов зігріти…

Я стою на півдорозі …

 

Я чекала, я гадала,

Де ж кінець усіх баталій…

Все що мала, все що знала

Віддала твоїй коханій.

 

Ти скажи мені, навіщо,

Обіцяти люблять люди.

Та нестерпно вітер свище,

Голос твій, шукаю всюди.

 

Розкажи, як там без мене,

Погаси моє багаття,

Бачу як старіють клени,

А із ними, серця шмаття..

 

Обернись, хоч на хвилину,

Хоча б раз ім’я згадай…

Я ж людина, лиш людина!

Мого серденька не край.

 

Зупинись посеред часу,

Очі в небо підведи…

Може, все ж колись згадаєш

Як були ми – восени…

 

---

Віддати свій голос за твір:

4 Голосувати

---