Зимовий сон

вересня 4, 2011 | Мар'яна Залицяйло, Поезія

У день ясний

такий чудесний,

немов із неба білий сніг,

кружляють в обрії сніжинки,

неначе в танці запальнім.

Мені здається,що нема

нічого кращого за це:

мов білий лебідь, підніма

мене у небо, десь до зір.

І я кружляю разом з ним.

І звідкись голос тихий йде:

“Ти що тут робиш, серед  хмар.

І хто тобі мій дозвіл дав?

Я оглядаюсь навкруги.

Та все затихло, все мовчить.

І раптом чую дивний сміх:

Це сміх сніжинок чарівних.

Я прислухаюся до них,

таких манливих чарівних,

та білий лебідь підліта,

мене все нище опуска.

Я зупиняюсь на хвилину,

І щось, немов мене штовха,

Я прокидаюсь: навкруги все біле-біле.

Це зима…

 

---

Віддати свій голос за твір:

0 Голосувати

---