Мить

вересня 4, 2011 | Мар'яна Залицяйло, Поезія

Таке нестримне це бажання,

Тонути в мріях,сподіваннях,

Зустріти день і нч спочатку,

І посміхатись до остатку…

Любити, вірити всім знову,

В житті знайти сторінку нову,

Вставати з ранньою росою,

Думками бути лиш з тобою…

Вустами ніжно доторкнутись,

В обійми твої огорнутись,

Тебе так хочу цілувати,

І ні на мить не відпускати…

Забути всі твої зізнання,

Надію, біль і сподівання,

Забути ніжні твої очі,

Які я бачу серед ночі…

Можливо я чогось не знаю?

Чому ж я так тебе кохаю?

А час іде, усе минає,

Кохання моє засинає…

Та попри все я буду жити,

Й Тебе завжди буду любити.

 

 

 

---

Віддати свій голос за твір:

1 Голосувати

---