Поезія – це все…

червня 3, 2011 | Жабокрицька Аліна

Поезія – це все, що
Залишилось в моїм житті
Незмінне, незрадливе.
Тому, що мистецтво слова
Мені таке важливе.
Одна душі лиш муза
Мене не покидає,
В життєвім важкім полі
Мене охороняє.
І перешкоди різні
Пером своїм долає.
Бо слово, наче пташка,
У небесах ширяє.
Й на світські всі турботи
Уваги не звертає.
Воно добро і радість
В людські серці вселяє.
***
Ні! Я не зраджу,
Тобі, моє серце.
Буду я іскрами
Ясно палать.

Ні! Я не буду мовчати
Як серденько рветься правду писать.
Слова, наче птахи летять.
Ні! Я не здамся
Тобі на поталу,
Доле зловіщая,
Кармо моя.
Ні!
Я не буду у прірву кидатись,
Більше не хочу плакати я…

***
Блукаю думками, немов лабіринтами
І тримаю руками,
Наче рани бинтами
Все – що бути було.
Але так і не сталося…
І, напевно, дарма.
В тебе я закохалася…

Я тікаю від себе,
Та ніяк не втекти.
У душі моїй бідній
Спокій не знайти.
Бо забути не можу,
Як сильно Люблю,
Наче риба об землю
Так повітря ловлю…
І тримаю руками,
Наче рани бинтами.
Я блукаю думками.
Наче лабіринтами…

***
Любов –це  щастя і біда,
Вона це кара й нагорода.
Розлуки гірке почуття
І поцілунків насолода.

Люби якщо тобі в снагу,
Кохай, коли палає серце.
Бо як кохання в нім живе
Воно в тобі завжди озветься.

Автор: Oлег ГАВРИЛЕВИЧ

Головний координатор проекту, автор назви клубу, журналіст.